Ми не можемо переписати сторінки життя, але нам під силу берегти спогади про події, що стали знаковими,  про людей, які назавжди вкарбувались не лише в серцях, а й в історії,  про вчинки, які стали дороговказом для цілих поколінь.
Минає шість років від трагічного дня 12 грудня 2014 р., коли сумна звістка про загибель Ігоря Сливки сколихнула наше рідне місто Горохів. Він віддав найдорожче - своє життя у боротьбі із зовнішнім російським агресором, захищаючи честь, гідність та державний суверенітет України.
Ігор Сливка був одним із перших учасників Революції Гідності, разом із своїми побратимами з Правого сектору проривав колони беркуту, боровся проти свавілля режиму, за гідне європейське майбутнє нашої держави.
Коли Росія розпочала неоголошену війну проти України, Ігор, не вагаючись, як і тисячі простих українців став солдатом свого народу. «Моє місце на передовій оборони Батьківщини, захисту своїх синів Вадима і Володимира, яких люблю понад усе, захисту всіх українських матерів і батьків», - рішення прийняв не вагаючись і 5 вересня 2014 року пішов добровольцем, щоб захистити кожного із нас, щоб розбудити від байдужості.
Він був кращим кулеметником третьої сотні полку «Азов». «Він був із тих, хто завжди прикривав своїх побратимів, з ним було безпечно. Хоробрий воїн, учасник не однієї успішної бойової операції, а скількох хлопців своєю міццю та точністю стрільби прикрив та врятував від загибелі», - проникливо згадують про Ігоря його бойові побратими.
Ігор Сливка народився 23 березня 1977 року в селі Павлівка Іваничівського району. Після успішного закінчення Павлівської загальноосвітньої школи у 1994 році вступив на навчання до Горохівського радгоспу-технікуму за спеціальністю «Організація і технологія ведення фермерського господарства». Викладачі згадують Ігоря  як  старанного, здібного, життєрадісного студента. За лідерські якості та принциповість студенти обрали Ігоря старостою групи. Юнак відрізнявся від інших фізичними здібностями, активно займався спортом, неодноразово відстоював честь навчального закладу на спортивних змаганнях.
Коли підросли його сини Вадим і Володимир, він, не вагаючись, 1 вересня 2014 року привів їх на навчання до Горохівського коледжу, з яким була тісно пов’язана його життєва студентська стежина і доля.
Роковим стало для Ігоря Сливки 12 грудня 2014 року. Цього дня на околицях Маріуполя поблизу села Павлопіль група дозору полку «Азов» (у складі якої був Ігор) та розвідники Збройних Сил України виявили та ліквідували снайперську пару терористів і знешкодили ворожу диверсійно-розвідувальну групу, яка влаштувала засідку. На жаль, автомобіль, в якому рухався Ігор, підірвався на встановленому терористами фугасі. Ігор Сливка (псевдо «Тихий») так і не повернувся живим з цього завдання.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни боєць посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
У коледжі, в якому навчався воїн, у 2015 році встановлено пам’ятну дошку честі Ігоря Сливки,  людини великої душі, безсумнівної відваги. Щорічно у коледжі проводяться уроки звитяги, спортивні турніри, присвячені пам’яті Ігоря Сливки – Мужнього Воїна, Захисника, Героя.
Він любив життя і завжди прагнув змінити його на краще.
Ігор Сливка в бою поклав своє життя за Україну, він назавжди залишиться в наших серцях як символ патріотизму і віри в щасливе майбутнє нашої держави.
                           Уклін вам, Ігоре, низький і до землі
                          За те, що нам дали мож ливість жити.
                           За те, що не здалися в боротьбі,
                            Навчили Україну нас любити.

Олег Жельчик,

директор Горохівського коледжу Львівського національного аграрного університету