Почалася історія навчального закладу в першій половині 50-х років ХХ століття. Тоді постановою виконкому Волинської обласної ради депутатів трудящих № 317 від 13 березня 1952 року Рожищенська однорічна школа полеводів була переведена в Горохів. Школа готувала спеціалістів різних профілів: плодоводів, овочеводів, лісоводів і бджолярів. В 1953 році школа випустила перших 153 спеціалісти молодшої кваліфікації.
Рішенням Ради Міністрів УРСР у 1955 році однорічна школа полеводів була реорганізована в Горохівський сільськогосподарський технікум. Першими спеціалістами були агрономи і зоотехніки, у 1958 р. в технікумі відкрили бухгалтерський відділ, через рік відбувся перший випуск бухгалтерів, а в 1960 р. – плановиків-економістів.
Першим директором технікуму була Марія Матвіївна Сагайдак (1955-1956рр.). Марія Матвіївна працювала в Горохівській однорічній школі полеводів викладачем механізації, а 30 червня 1954 року була призначена директором Горохівської однорічної сільськогосподарської школи. З 27 липня 1955 року Марія Матвіївна – директор сільськогосподарського технікуму. 1 вересня було сформовано дві групи агрономів (60 чол.), дві групи зоотехніків (60 чол.), створено п’ять кабінетів: рослинництва і ботаніки, землеробства, організації, тваринництва і механізації, Разом з тим, було створено одну предметну комісію по спеціальних предметах (голова комісії – Харченко В.Л.) та циклова комісія по проходженню практик (голова Лях Г.М.). Заступником директора по навчальній частині була викладач ботаніки Маяковська К.С., створено бібліотечну комісію на чолі з завідувачкою бібліотеки Савченко Н.М.
Пізніше навчальний заклад очолив Володимир Лазарович Гушанський (1956-1960рр.). Це були роки становлення і розвитку закладу. В.Л. Гушанський викладав «Економіку» і «Організацію», «Загальне землеробство» і «Ґрунтознавство». Заступником директора з навчальної роботи був Білащенко В.Ф., який викладав «Землеробство», завідувачем виробничого навчання – Реус С.І. З розвитком технікуму зростала чисельність студентів, які навчалися у дві зміни. Студенти дуже багато працювали на полях, вирощена продукція використовувалась для харчування у їдальні. Гушанський В.Л. був вимогливим та дисциплінованим керівником до себе і оточуючих. Не дивлячись на те, що студенти багато працювали на сільськогосподарських роботах, багато з них брали участь у спортивних змаганнях та художній самодіяльності.
Іван Ілліч Церковний був директором навчального закладу з 1960 по 1962 роки. Він викладав «Економіку», закінчивши Московську сіль-ськогосподарську академію ім. Тімірязєва. На цей час у технікумі було 36 викладачів, три відділи (агрономічний, бухгалтерський та плановий) з чисельністю студентів 450 чол. У 1961 році вперше проводилися екзамени для кваліфікації «тракторист-комбайнер». У 1963 році Іван Ілліч став начальником Горохівського виробничого управління, а також головою ДКК в технікумі. У 1964 році в технікумі було організовано методичний кабінет, яким корувала Мандрик Лідія Григорівна.
Найбільша заслуга в становленні навчального закладу, без перебільшення, належить директорам Гальчуку І.В. та Чечелю М.П, які очолювали навчальний заклад протягом 16 та 15 років відповідно. У цей час були побудовані гуртожитки, новий корпус, котельні. Головний навчальний корпус був зведений у 1984 році. В коледжі діють чотири гуртожитки, які побудовані за типовим проектом та введені в експлуатацію в 1977-1978 роках.
Найдовше біля керма навчального закладу перебував І.В.Гальчук – 16 років директором та 7 років заступником директора з навчальної роботи. Посаду директора очолив у 1962 році. «З великої літери Вчитель, талановитий організатор, тонкий дипломат, людина слова і справи, унікальна особистість», – так говорять про Гальчука Івана Васильовича. Оптиміст по життю, трудівник за покликанням, Гальчук І.В. народився 1 липня 1933 року в селі Самкова Долина Переяслав-Хмельницького району Київської області. Закінчивши школу у 1952 році, вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, який у 1957 році закінчив. Його залишали на роботу в університеті, але він відмовився. Одружившись, разом з дружиною поїхав за направленням працювати викладачем політекономії у Горохівському сільськогосподарському технікумі.
Усі, хто хоч раз у житті зустрічався і спілкувався з ним, погодяться, що він не тільки справжній лідер та професіонал, але й чуйна доброзичлива людина, якій були притаманні далекоглядність, життєва мудрість та здатність любити людей такими, якими вони є. За багаторічну самовіддану працю в районі він був нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знаком пошани», багатьма медалями, удостоєний звання «Відмінника народної освіти». Його життєвий шлях – яскравий взірець того, що випадкових успіхів не буває: людина власною кропіткою працею творить своє майбутнє.
Чечель Микола Петрович народився 12 лютого 1927 року на Чернігівщині в сім’ї військовослужбовця. Після закінчення школи вступив до Борзненського сільськогосподарського технікуму. Вищу освіту здобував у Львівському вищому військовому училищі, Луцькому педагогічному інституті ім. Лесі Українки. Трудовий стаж продовжував на посаді голови колгоспу, а потім об’єднаних колгоспів декількох сіл. Доля йому дарувала нелегкий трудовий шлях. На роботу його відправляли в найбільш занедбані господарства, але Микола Петрович не боявся труднощів, адже він сам подолав їх у 1932 році. З 1977 року працював директором Горохівського радгоспу-технікуму. Свою роботу розпочав з будівництва нового навчального корпусу. Крім цього, були збудовані 4 гуртожитки для студентів, квартирний будинок для викладачів. Як особистість Чечель М.П. був людиною великої сили волі, дисциплінований, енергійний, принциповий, хороший господар як на роботі, так і вдома. Ніколи не цурався будь-якої фізичної роботи. Його індивідуальність і позитивний характер забезпечували лідерство у будь-якій сфері, його слова ніколи не розходились із справами. Микола Петрович ніколи не зупинявся на досягнутих успіхах, багато зробив для встановлення співпраці з іншими закладами. З цією метою він разом із викладачами відвідували не лише найближчі заклади, а також і сільськогосподарські заклади Литви, Білорусії і Молдови. В цей час були в тісному поєднанні теоретичні знання з практичними, зокрема був виведений новий сорт кукурудзи, за що Державний агропромисловий комітет СРСР видав йому авторське свідоцтво. Незабутньою подією в житті коледжу залишився той день, коли на базі нашого радгоспу-технікуму відбувся Український Всесоюзний з’їзд директорів технікумів сільськогосподарського профілю на чолі з представниками Київського Міністерства. За багаторічну самовіддану працю Микола Петрович був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, багатьма медалями. Він неодноразово обирався депутатом районної ради.
Аркадій Григорович Верещак очолював навчальний заклад з 1993 по 2005 рік. Він народився 1939 року в селі Ярмолинці Хмельницької області. Після закінчення середньої школи працював шофером у місцевому колгоспі. В 1958 році поступив на навчання в Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут на агрономічний факультет. Після закінчення інституту був направлений на роботу в колгосп «1 травня» Рожищінського району на посаду головного агронома. З 1966 по 1972 роки працював головним агрономом в управлінні сільським господарством Рожищінського району і був обраний головою колгоспу «Росія» с. Переспа. З 1975 по 1991 рр. працював в партійних органах, а з 1993 року – директором Горохівського радгоспу-технікуму.
Розбудова матеріальної бази, організація ступеневої підготовки, організація проведення технологічної практики за кордоном та розвиток інтеграційних зв'язків відбулися за період керування закладом директора Верещака Аркадія Григоровича.
З 2005 по 2015 рр. на посаді директора працював Нарихнюк Микола Іванович, який далі продовжує викладацьку роботу на агрономічному відділенні. Освітню діяльність в технікумі Микола Іванович розпочав з 1978 року, з 2005 по 2015 рр. – на посаді директора коледжу, поєднуючи посаду з викладацькою роботою. За період роботи зарекомендував себе досвідченим педагогом, вмілим організатором педагогічного колективу, вимогливим, об’єктивним та толерантним. Стаж роботи на виробництві за фахом – 13 років.
Як керівник він систематично займався питанням організації та вдосконалення навчальної, виховної та методичної роботи, працював над проблемою набору студентів, вміло організовував та контролював навчальний процес, активний учасник семінарів, нарад при обласному та районному управлінні сільського господарства.
Без перебільшення можна сказати, що коледж — це його життя, покликання, біль і радість. Маючи неспокійну вдачу, Микола Іванович виконував свої завдання якнайкраще, не спиняючись навіть перед власними витратами. Нелегка це справа – створити добрі умови для роботи всього колективу: студентів, викладачів, співробітників. Проблеми, які виникають у багатьох ВНЗ, він намагався взяти на себе, оберігаючи колег від зайвих хвилювань, створюючи сприятливі умови для праці. Турбота та піклування про студентів – один з пріоритетних напрямів діяльності керівника. За роки керівництва Нарихнюка М.І. було значно оновлено і відремонтовано навчальні та виробничі корпуси проведено капітальний ремонт гуртожитків, котельні та інших будівель коледжу.
Працюючи на посаді директора Горохівського коледжу ЛНАУ, Нарихнюк М.І. приділяє значну увагу створенню сучасної навчально-матеріальної бази закладу, комп'ютеризації навчально-виховного процесу, розвитку ступеневої підготовки в системі "коледж-університет", продовженню кращих традицій навчального закладу і впровадженню сучасних форм і методів роботи.
Управління навчальним закладом здійснюють не тільки директор, але і його заступники. Першим заступником директора технікуму чи коледжу завжди був і є заступник директора з навчальної роботи. У нашому навчальному закладі в різні часи на цій посаді працювали високоосвічені педагоги, вмілі організатори і наставники:
Білащенко Василь Федорович (1955-1960 рр.);
Гальчук Іван Васильович (1960-1962рр., 1986-1991рр.);
Бондалєтов Валентин Тимофійович (1962-1963 рр.);
Ковтун Василь Михайлович (1964-1985 рр.);
Колтун Євстахій Михайлович (1985-1986 рр.);
Мурахевич Олександр Дмитрович (1991-2003рр.);
Нарихнюк Микола Іванович (2003-2005рр.);
Іщук Петро Олексійович (2005-2013рр.);
Жельчик Олег Миколайович (2013-2015)
Заслуговує особливої уваги особистість завуча Ковтуна В.М., який перебував на цій посаді понад 20 років і віддав багато зусиль і праці для формування висококваліфікованих спеціалістів та навчального процесу. Це була працьовита, дисциплінована, високоморальна людина, вимоглива до себе і до своїх колег. Ковтун Василь Михайлович народився 14 липня 1927 року в селі Атюша Чернівецької області. З дитинства дуже любив свій рідний край і мріяв працювати на рідній землі. Після закінчення школи в 1948 році поступив на агрономічний факультет, який успішно закінчив в 1953 році. В цьому ж році, отримавши диплом та направлення на роботу, поїхав працювати в село Літогоще Голобського Району Волинської області. Працюючи агрономом в місцевому колгоспі, Василь Михайлович зарекомендував себе відповідальним і кваліфікованим спеціалістом, і в березні 1956 року був переведений в Торчинську машинно-тракторну станцію головним агрономом, а в 1958—начальником інспекції по сільському господарству Торчинського райвиконкому. В цьому ж році Указом секретаря партії СРСР від 26 лютого 1958 року Василь Михайлович був нагороджений медаллю «За трудовое отличие», а у 1970році Указом секретаря партії СРСР – медаллю «За Доблесный труд» і медаллю «Ветеран труда».
Життя незмінно рухалося вперед, відбувалися в ньому зміни. У квітні 1956 році Василь Михайлович одружився. Після роботи в Торчинському районі Ковтун В.М. був рекомендований на посаду викладача Горохівського сільськогосподарського технікуму. Працюючи викладачем, він одночасно навчався на заочному відділі Ніжинського державного педінституту імені В.Гоголя по спеціальності «Біологія та основи сільськогосподарського виробництва». У 1964 році, згідно наказу №71 від 20 жовтня 1964 року, був призначений на посаду заступника директора по навчальній частині, на якій працював аж до 1985 року. Разом з ним, з 1964 по 1980 рік, на посаді бухгалтера навчальної частини технікуму працювала його дружина. Протягом перебування Василя Михайловича на посаді заступника директора було зроблено багато хорошого для покращення навчального процесу, дисципліни, налагодження наукових зв’язків із закладами України.
Умови праці були нелегкими, навчання проходило у дві зміни в приміщені №2 (старий корпус). Охочих вчитись і здобувати знання було багато, але приміщення не вистачало. На той час навчалися студенти на денній та заочній формах навчання по спеціальностях «Бухгалтерський облік», «Агрономія», «Зоотехнія». В одному корпусі із невеликими аудиторіями працювали викладачі, середній і молодший обслуговуючий персонал, але колектив був дуже дружній і згуртований. Всі допомагали один одному, хоча вимоги до роботи на той час були досить високі. Директором технікуму був Гальчук І.В., який був прекрасною людиною і вмілим керівником. Він завжди вмів вислухати і дати мудру, професійну пораду.
В такому ж стилі працював і Мурахевич О.Д., який за роки роботи на посаді завідуючого агрономічним відділом і на посаді заступника директора з навчальної роботи зробив вагомий внесок у розвиток і становлення навчальної бази коледжу, уміло організовував колектив на вирішення важливих завдань щодо навчання студентської молоді.
Народився 20 жовтня 1936 року в с. Ощів, Горохівського району. 18 січня 1945 року вся сім’я була вивезена, рішенням особливої трійки, на спецпоселення в Архангельську область. В січні 1956 року Указом Президента Верховної Ради СРСР були звільнені з «возвратом конфіскованого імущества».
У райцентрі с. Красноборськ Архангельської області закінчив 10 класів. З вересня 1956 року до березня 1961 року навчався у Львівському сільськогосподарському інституті, після закінчення якого був направлений на роботу старшим агрономом дослідно-показового господарства «Прогрес» Бродівського району. Тут Олександр Дмитрович отримав багатий досвід роботи на землі.
Працюючи на виробництві, він продовжив свій шлях в педагогічному напрямку. У грудні 1961 року був запрошений на викладацьку роботу в Горохівський сільськогосподарський технікум.
У 1962-1964 роках - керуючий учгоспом технікуму; 1964-1966 роки – агроном-організатор Горохівського територіального управління сільського господарства; 1966р. - викладач агрономічних дисциплін технікуму і завідувач циклової комісії агрономічних дисциплін до 1969 року; з 2 вересня 1969 року по 1 квітня 1991 року – завідувач агрономічного відділення; з 1 квітня 1991 року по квітень 2003 року – заступник директора радгоспу-технікуму з навчальної роботи. Після звільнення за власним бажанням з посади заступника ще 3 роки працював викладачем.
З 1970 до 2000 року був постійним членом Республіканської методичної комісії з агрономічних дисциплін. Засідання комісії відбувалось щорічно в Києві або у кращих закладах України.
На думку Олександра Дмитровича, «не потрібна посада для посади, а посада дається для служіння людям». З рідного дому отримав головну настанову – бути на своїй землі людиною, любити землю і жити за законами Божими. Здається, все так і мало бути, але молоді роки стали для Олександра Дмитровича справжньою школою загартування.
Як викладач та завідувач відділенням він застосовував власні педагогічні методики і мав власну педагогічну думку щодо вдосконалення системи підготовки спеціалістів. З цього часу безпосередньо займається організацією навчального процесу технікуму: питаннями прийому абітурієнтів, ліцензуванням та акредитацією спеціальностей, навчальним навантаженням та підвищенням кваліфікації викладачів тощо. І це тільки окремі питання його роботи.
З 12 жовтня 2005 року посаду заступника директора з навчальної роботи обіймає Іщук Петро Олексійович, який працює в коледжі з 1976 року і проявив себе висококваліфікованим викладачем, очолював профспілковий комітет працівників коледжу та був заступником директора з практичного навчання. Петро Олексійович народився 22.06.1952 року в селі Ватинець Горохівського району, Волинської області. Отримавши атестат про середню освіту в Мирненській середній школі, в 1969 році поступив у Львівський сільськогосподарський інститут на факультет механізації сільського господарства, який закінчив у 1974 році з присвоєнням кваліфікації «інженер-механік сільського господарства».
Свій трудовий шлях розпочав в 1974 році з посади викладача механізації тваринництва у Берестечківському зоотехнічному технікумі. В 1978 році перейшов на роботу в Горохівський радгосп-технікум на цю ж саму посаду, у зв’язку з об’єднанням двох навчальних закладів. Без відриву від виробництва, у 1980 році закінчив Педагогічний факультет Української сільськогосподарської академії в м. Києві. За час роботи в навчальних закладах двічі у 1976 і 1977 роках був командиром студентського загону, сформованого із студентів технікуму, який працював на будовах в колгоспах Волині. В 1988-2001 роках очолював профспілкову організацію технікуму. Петро Олексійович постійно відстоював інтереси трудового колективу, організовував відпочинок та допомагав у вирішенні соціальних проблем членів профспілки. Важливою віхою в трудовій біографії стала робота на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи. Працювати на цій посаді було неважко, адже за плечима – трудовий стаж та лідерські здібності. В 2005 році був призначений заступником директора з навчально-виховної роботи, на якій відпрацював до 2012 року. Чуйний і доброзичливий, якому є притаманні життєва мудрість і здатність любити і поважати людей такими, якими вони є.
Петро Олексійович ніколи не стояв осторонь громадського життя, а відтак двічі обирався депутатом Горохівської міськради, а також з 1979 по 1992 рік був секретарем комітету офіцерів запасу при військкоматі Горохівського району. Його життєвий шлях – яскравий взірець того, що випадкових успіхів не буває: людина власною кропіткою працею творить своє майбутнє.
Сільськогосподарський технікум реорганізований в 1972 році наказом Міністерства сільського господарства УРСР в Горохівський радгосп-технікум, перейменований в 1998 р. в Горохівський державний сільськогосподарський технікум.
У 1991 році на базі навчального закладу була відкрита спеціальність "Захист рослин", а в 1993 році на базі середньої освіти – спеціальність "Організація та технологія ведення фермерського господарства". Перший випуск з спеціальності "Комерційна діяльність" відбувся в 1994 році.
На виконання наказу Міністерства аграрної політики України №490 від 21 вересня 2005 року утворений Горохівський сільськогосподарський технікум ЛДАУ на базі Горохівського державного сільськогосподарського технікуму, що ліквідується.
У 2007 році наказом Міністерства аграрної політики України Горохівський сільськогосподарський технікум Львівського державного аграрного університету перейменований у Горохівський коледж ЛДАУ.
На виконання Указу Президента України від 24 березня 2008 року №258/2008 "Про надання Львівському державному аграрному університету статусу національного" Горохівський коледж ЛДАУ перейменовано в Горохівський коледж ЛНАУ.
У 1991 році на базі навчального закладу була відкрита спеціальність "Захист рослин", а в 1993 році на базі середньої освіти – спеціальність "Організація та технологія ведення фермерського господарства". Перший випуск з спеціальності "Комерційна діяльність" відбувся в 1994 році.
Підготовку спеціалістів із спеціальності "Зоотехнія" навчальний заклад розпочав у 1978 році, після переведення бази із Берестечківського зоотехнічного технікуму. З 2004 року навчальний заклад готує фахівців за спеціальністю "Технологія виробництва та переробки продукції тваринництва".
За період з 1955 р. підготовлено понад 20 тисяч молодших спеціалісти, які працюють, як в кожному сільськогосподарському підприємстві області, так і за її межами.
Сьогодні у нас навчаються 504 студентів денної і 65 заочної форми навчання. Навчально-виховний процес здійснюють 62 викладачі.
Велика заслуга в організації навчально-виховного процесу на відділенні з перших днів його функціонування належить викладачам: Сподарець Г.М. – заслуженому вчителю України, Дуді Л.П., Голікову І.А., Ковтуну В.М., Гальчуку І.В., Повідзьону М.В., Семенцовій М.І., Коваленко В.П., Круковській Н.А., Пихтю О.М., Грушковському Х.І., Грушковському І.І., Каламітрі З.О., Кам'яному О.А. та Кам'яній Р.Я., Голдованській С.Ф., Гурашу М.С., про яких сьогодні згадуємо з глибокою подякою і шаною.
Багато викладачів, які працювали більше 40 років, знаходяться на заслуженому відпочинку: Радванецька К.В., Нечипорук С.Г., Антонік О.М., Гальчук Г.І., Голодевич С.Ф., Панасюк Т.М., Панасюк В.К., Корнієвич М.Г., Нечипорук Є.І., Янюк Т.І., Макаренко Н.І., Агєєва Н.О., Ковтун В.П., Крихтенко Т.Д., Косаківська Є.Л., Даців Г.Д., Кучмай М.Г, Левосюк С.І.
Успіхом нашого навчального закладу завдячуємо його працьовитому колективу, серед якого було і є чимало досвідчених майстрів своєї справи, а це: Мурахевич О.Д., Мурахевич Н.А., Макаренко Н.І., Повідзьон М.В., Голіков І.А., Сподарець Г.М., Янюк Т.І., Гальчук Г.І., Радванецька К.В., Чечель К.Г., Корнієвич М.Г., Бурба М.Д., Янчинський Є.К., Ковтун В.М., Нечипорук С.Г., Дуда Л.П., Карп'як Ф.Ф., Проценко І.М., Кощій Г.К., Недопольська В.І.,Савченко А.Д., Левосюк Г.І., Сівчук Л.І., Мельник Б.С., Василечко І.Д., Богословець Д.П., Запривода Н.В., Клименко Д.Д., Тетеренко М.І., Паламарчук Я П., Гураш М.С., Нечипорук Є.І., Кучмай М.Г., Іващук Б.І., Грибок Н.В., Іглінтович Р.Я., Іглінтович Г.А., Супрун Р.І., Ковтун В.П., Косаківська Є.Л., Бородій Л.Ю., Мельник М.І., Левандовська Г.М., Вовк Р.Й., Вовк Г.І., Даців Г.Д., Сергеєв М.О., Сергеєва М.О., Іщук П.О.
